80 років тому, 29 вересня 1941 року в Бабиному Яру розпочалися масові розстріли, які тривали протягом двох років.

Бабин Яр – це некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених. Назва цієї місцини на тодішніх околицях Києва стала узагальненою, увійшла без перекладу у всі мови світу як символ кривавого злочину нацистського режиму.

«Дорога смерті», якою пройшли десятки тисяч євреїв 29 вересня 1941 року, пролягала від Лук’янівської площі по вул. Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища, далі через вул. Кагатну до вул. Табірної. Біля входу до Братського кладовища у євреїв відбирали гроші, коштовності, документи, а також наказували залишати речі й верхній одяг.

За два дні 29-30 вересня в Яру загинула 33 771 особа.

Незабаром нацисти розгортають свої репресії й проти представників українського визвольного руху. Загалом у Бабиному Яру було вбито 621 українського патріота. Тут обірвалося життя й української поетеси, членкині ОУН (мельниківців) Олени Теліги.

У жовтні 1943-го у Бабиному Яру німці ще розстріляли киян, які ухилилися від виконання наказу про повне виселення з міста.

Бабин Яр – це не лише трагедія єврейського та українського народів, це трагедія всього людства, яка трапилася на українській землі. Ми ніколи не повинні забувати про неї.

Вічна пам’ять загиблим.