З подивом прочитав статтю «Сутички в Україні – це гібридна війна. Країна може бути поділена» оглядача Флеммінга Ютцена, опубліковану в колонках «Politiken», що змішує унітарні і федеративні держави і допускає думку про переділ України.

Україну не можна порівнювати ані з Чехословаччиною, яка складалася з Чеської і Словацької республік, ані з Югославією, яка об’єднувала в собі шість республік, що згодом стали незалежними державами.

Україна – унітарна держава. Поділ на Східну і Західну Україну є штучним і нав’язаним ззовні. Немає таких утворень у складі України. Немає окремих народів, які б населяли ці утворення, відрізнялися між собою за національною або релігійною ознакою і прагнули незалежності один від одного. Українці однакові: як у Львові, так і в Донецьку, в Києві, в Одесі чи Сімферополі. Так, вони можуть мати різні політичні погляди й уподобання. Підтримувати вступ України в ЄС і НАТО або ж залишатися прихильником нейтралітету. Вони можуть спілкуватися українською, російською або іншою мовою національних меншин, бути євреєм, вірменином, поляком, угорцем, українцем, білорусом або росіянином за національністю, але при цьому однаково любити свою державу і вболівати за її майбутнє.

Українці вистояли в багатовіковій битві за свою незалежність і будуть боротися за кожен шматок своєї землі. Коли почалася відкрита агресія з боку Росії проти України  у 2014-2015 роках, поруч зі Збройними Силами тисячі добровольців з усіх регіонів нашої держави – зі Сходу, Заходу, Півночі і Півдня – вирушили на фронт боронити свій край. І ніхто з тих 14 тисяч, хто загинув під час бойових дій, ніколи не думав віддати навіть один квадратний метр своєї землі ворогу.

Будь-яка ідея або навіть натяк на переділ України, де знаходиться географічний центр Європи, – ніщо інше, як використання російської наративу про «Русский мир» або сфери впливу Росії. Така ідея може вказувати на дуже поверхневий аналіз та незнання справжньої ситуації в Україні, або ж на свідомий танець під балалайку російського ведмедя.

Сподіватися на якісь компроміси з російською владою недалекоглядно, навіть наївно. Україна, яка підписала Будапештський меморандум і Договір про дружбу з Росією, а потім стала жертвою російської агресії, дуже добре знає, чого варті договори з Росією.

Пропонувати втихомирити варвара, віддавши йому в жертву частину України, – це вести перемовини з позиції слабої сторони. Весь демократичний світ повинен зрозуміти простий факт: Україна воює проти агресора і є останнім форпостом на його шляху в Європу. У цій ситуації тільки єдність західних демократій може стати гідною відповіддю на російські випади. Необхідно ще більше посилити антиросійські санкції і звести до мінімуму будь-які відносини з Росією, поки вона не повернеться в цивілізоване русло.

Завжди легше звинуватити жертву. Але, пропонуючи розділити Україну, можна в кінцевому підсумку прийти до переділу Європи.

Переглянути коментар, опублікований в газеті «Politiken»